Шумчанка Оля Чоловська служить у підрозділі перехоплення дронів

Оля Чоловська з Шумська навчалася в художній школі, малювала картини й писала вірші. Тепер вона служить у Збройних силах України та разом із побратимами перехоплює російські безпілотники на Лиманському напрямку.

До війська Оля працювала технологинею на виробництві дитячого одягу, займалася індивідуальним дизайном і шиттям. Вона закінчила Шумську школу мистецтв, а згодом — Київський національний університет технологій та дизайну. Її картини виставляли у Шумському краєзнавчому музеї, а до поезії вона повернулася після початку повномасштабної війни.

Рішення вступити до ЗСУ визрівало поступово: Оля волонтерила, але відчувала, що цього замало. Однією з подій, які спонукали її переосмислити власний вибір, стала загибель бойової медикині Ірини Цибух із позивним «Чека» 29 травня 2024 року. «Я подумала: а я свої помідори за три роки повномасштабної війни вже трохи виростила. А хтось не встиг. І зрозуміла, що треба йти», — каже військовослужбовиця.

Військова служба і творчі плани

Оля підписала контракт і два місяці навчалася у центрі «Десна». Нині в її підрозділі служать семеро жінок. Вона не приховує, що на війні страшно, але вважає: «Хоробрість – це не відсутність страху. Це вміння подолати страх».

Мати Олі Наталя також служила в ЗСУ: у 2019 році підписала трирічний контракт, а після початку повномасштабного вторгнення стала бойовою медикинею. Вона переживала через рішення доньки й просила її залишитися у творчому житті. Оля відповіла: «Якщо вони прийдуть, я не матиму тут простору для своєї творчості, для свого життя».

На фронті Чоловська побачила військових із різних регіонів України й називає твердження, що країну захищають переважно жителі сходу, а західняки ховаються, фейками та маніпуляціями. Разом із побратимами вона також допомагає тваринам поблизу бойових дій і прилаштувала кількох котів в Ізюмі.

Оля планує створити майстерню прикрас і видати збірку віршів. Вона продовжує писати про пережите й каже, що навіть у темряві бачить світло.